19.10.2015

ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ КОРУПЦІЇ В УКРАЇНІ

         На сьогоднішній день є загальновідомо, що корупція – є основною проблемою сучасності Української держави.

         Хабарництво можна спостерігати від найнижчих прошарків населення до самої верхівки – наших політиків, високих державних службовців.

         Корупцію можна побачити і застерегти лише тоді, коли вона проявляється у великому масштабі. Це все тому, що немає належного контролю над цією проблемою. І щоб її побачити вона повинна „добре” проявитись. І саме цей прояв виникає серед державних службовців, здебільшого високих.

         Існують (і тільки існують) нормативні акти, що повинні були б застерігати від корупції: Укази Президента України „Про національну програму боротьби з корупцією” від 10 квітня 1997 р. №319/98, „Про концепцію боротьби з корупцією” від 24 квітня 1998 р. №367/98, Конвенція „Про корупцію у контексті кримінального права” від 27 січня 1999 р., і ще багато інших нормативно-правових актів, що стосуються цього питання.

В цих документах викладені засади за допомогою яких можна було б вирішити це питання, але на мою думку це слід врегульовувати іншими методами, так як наше суспільство, ще не доросло до цивілізованих методів вирішення проблем, особливо коли вона стосується грошей і майна.

         Хабарництво є неконтрольоване і не видиме, тому його можна прирівняти, скажімо, до крадіжки.

         Чому ця проблема існує і чому ніхто і нічим не може її подолати?

         Це питання ще не вирішено і невідомо коли вирішиться.

         Ця проблема полягає саме у: жадібності, ненажерливості, боротьбі за першість в плані майнового статусу. Це все можна подолати лише трьома способами, так як для нашого несформованого громадянського суспільства і менталітету інших способів не існує.

         1) Шляхом революції: викорінити тих, хто корупцію створює і розвиває.

         Всім відомо, що коли знищують головного, то, ті хто під ним підкоряються і розбігаються… В нашому випадку „головні” – державні службовці на високих посадах. Звичайно цей метод суперечить правовій, демократичній державі, згідно Конституції України (ст.1 ).

         2) Шляхом еволюції: в такий метод просто потрібно чекати і розвивати культуру (громадянське суспільство) серед населення, щоб майбутні покоління не знали, що таке корупція. Цей метод є пасивним і потребує багато часу (якого в нас нема), щоб виправити становище.

         Залишається третій метод. Я його назвав – підкорення:

         Забезпечити службовців всім необхідним(в розумній кількості).

         Помітно, що наша держава відстає в плані належного соціального захисту і забезпечення службовця, в порівнянні з іншими державами.

         Внаслідок цих об’єктивних і суб’єктивних чинників ця професія має переважно негативний імідж: чиновників повсюдно звинувачують у корупції і хабарництві, нехтуванні інтересами громадян. Звісно, диму без вогню не буває.

         Та попередити і усунути ці негативні прояви нашого буття можна тільки, якщо піти на поступки нашим службовцям.

         Відомо, що у Франції державний службовець отримує 115 тисяч у.о. на рік, у США – 140 тисяч, у Великобританії – 130 тисяч, у Японії і у Новій Зеландії зарплату платять згідно ефективності роботи працівника.

         Натомість, на відміну від наших чиновників, західні держслужбовці не мають пільг. Будинки, дачі, машини, коштовні подарунки вони купують на власний кошт. Але ж зарплата яка.

         Таким чином, можна сказати, що корупція це похідне явище, що походить від самого культурного розвитку держави. Корупцію ніхто не створює, вона сама породжується, так само як і культура. Внаслідок бачення в ній легкого вирішення питання в будь-якій сфері суспільного життя. Я б навіть сказала, що корупція – це цивілізаційний процес, так як, цивілізація це розвиток, внаслідок якого, люди винаходять нові речі і нові підходи для спрощення вирішення проблеми, а ХАБАРНИЦТВО- це спрощене вирішення питання.