23.10.2014

Методичні рекомендації щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів осіб, уповноважених на виконання функцій держави

І. Загальні положення
Методичні рекомендації розраховані для використання в роботі керівників структурних підрозділів Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, командирів (начальників) усіх рівнів, іншими особами, уповноваженими на виконання функцій держави.
Мета рекомендацій — ознайомлення військовослужбовців, державних службовців та осіб, які для цілей Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави (далі — службовці), з ключовими положеннями запровадженої системи запобігання конфлікту інтересів, порядком та шляхами його врегулювання.
Конфлікт інтересів — це суперечність між особистими майновими, немайновими інтересами особи чи близьких їй осіб та її службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень. Таке поняття визначено в абзаці четвертому статті 1 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».
Наявність конфлікту інтересів не обов’язково призводить до фактів корупції, однак істотно підвищує ризик вчинення корупційних діянь та є по суті їх передумовою.
Визначення змісту поняття «конфлікту інтересів» має значення для правильного вживання заходів щодо врегулювання конфлікту інтересів.
Зміст цього питання визначають такі дві обов’язкові ознаки:
1) конфлікт інтересів — це суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями;
2) наявність конфлікту інтересів може негативно вплинути на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих особі службових повноважень.
Конфлікт інтересів може мати місце не лише тоді, коли зазначена суперечність вже фактично вплинула на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень (вчинення або невчинення дій), а й тоді, коли вона потенційно може вплинути на них.
Як вбачається з наведеного поняття «конфлікт інтересів», особистий інтерес може носити як майновий, так і немайновий характер.
Крім того, конфлікт інтересів має місце й тоді, коли йдеться про суперечність особистого інтересу близької особи посадовця з його службовими повноваженнями.
Особистими інтересами (лат. interesse — мати значення) Закон України «Про правила етичної поведінки» називає будь-які інтереси особи, зумовлені родинними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з іншими особами, у тому числі особисті майнові та немайнові інтереси, а також ті, що виникають у зв’язку з діяльністю особи, не пов’язаною з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, у громадських, релігійних чи інших організаціях.
Саме по собі приховування особою наявного приватного інтересу вже розцінюється як порушення службової дисципліни і потребує вжиття відповідних заходів щодо запобігання корупції.
Майновий інтерес — інтерес щодо збереження або збільшення обсягу, якості нерухомого та рухомого майна особи чи близьких їй осіб.
Немайновий інтерес — інтерес, спрямований на задоволення особистих фізичних (біологічних), духовних, моральних, культурних, соціальних чи інших нематеріальних потреб.
Близькі особи — чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки із суб’єктом, зазначеним у частині першій статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», в тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Безпосереднє підпорядкування — відносини прямої організаційної або правової залежності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень, контролю за їх виконанням.
Незважаючи на те, що Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України зміст цього визначення є іншим (пункт 31 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України: «начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглих прямий начальник є безпосереднім начальником»), термін «безпосереднє підпорядкування» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про засади запобігання і протидії корупції».
Суб’єктами відповідальності з питань запобігання конфлікту інтересів відповідно до вимог частини першої статті 14 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» є особи, зазначені у пункті 1 та підпунктах «а», «б» пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, зокрема:
— військові посадові особи Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань;
— державні службовці;
— особи, які для цілей Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави, у тому числі посадові особи юридичних осіб публічного права.
Посадовими особами відповідно до Закону України «Про державну службу» вважаються керівники і заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих і консультативно-дорадчих функцій.
Відповідно до судової практики, яка склалася і знайшла своє відображення у відповідному узагальненні Верховного Суду України (йдеться про постанову Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво»), організаційно-розпорядчими обов’язками є обов’язки по здійсненню керівництва трудовим колективом, ділянкою роботи, діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях. Такі функції в Збройних Силах України виконують командири (начальники) всіх рівнів, у цивільних підприємствах, установах і організаціях — керівники підприємств, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).
У той же час під адміністративно-господарськими обов’язками розуміються обов’язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в тому чи іншому обсязі є у військових посадових осіб служб тилу, зв’язку, озброєння, фінансів, цивільних начальників планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їх заступників, керівників відділів підприємств.
Військовими посадовими особами відповідно до пункту 11 статті 6 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» вважаються військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків згідно із законодавством.
Державними службовцями відповідно до статті 1 Закону України «Про державну службу» вважаються особи, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави, мають відповідні службові повноваження та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.
Посадові особи юридичних осіб публічного права вважаються особи, які одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету та займають в юридичних особах публічного права посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків.
Юридичні особи публічного права — це підприємства, установи та організації державної форми власності, які утворені розпорядчими актами Президента України, органу державної влади, органами місцевого самоврядування (статті 2, 81, 87 Цивільного кодексу України). Отже, це всі підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління Міністерства оборони України.
ІІ. Законодавство, яке регулює питання «конфлікту інтересів»
Правове регулювання конфлікту інтересів здійснюється актами законодавства України та міжнародно-правовими актами.
Законодавчими актами, які регулюють питання конфлікту інтересів, є:
Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 (зі змінами), який визначає поняття конфлікту інтересів, встановлює обмеження щодо роботи близьких осіб (ст. 9), визначає порядок урегулювання конфлікту інтересів (ст. 14);
Закон України «Про правила етичної поведінки» від 17.05.2012 (зі змінами), який визначає поняття «особистий інтерес», визначає порядок дій щодо утримання від виконання незаконних рішень чи доручень, недопущення конфлікту інтересів (статті 1, 14, 15);
Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 (зі змінами), яким встановлено обмеження, пов’язані з прийняттям та проходженням державної служби, вимоги щодо врегулювання конфлікту інтересів (статті 12, 16, 16-1);
Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 (зі змінами), яким встановлено обмеження спільної роботи родичів на підприємстві, в установі, організації (ст. 25-1);
Кодекс законів про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 (зі змінами), яким встановлено адміністративну відповідальність за неповідомлення про конфлікт інтересів (ст. 172-7);
Закон України «Про внесення до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» від 14.05.2013, яким визначено склади злочинів у сфері службової діяльності та внесено зміни до Кримінального, Кримінально-процесуального кодексів та Кодексу про адміністративні правопорушення;
Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 (зі змінами), яким визначено поняття «військова посадова особа»;
Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (статті 28-38), яким визначено принципи єдиноначальності та порядок видання й виконання наказів;
Дисциплінарний статут Збройних Сил України (статті 45, 47), положення якого визначають відповідальність військовослужбовців за вчинення адміністративних правопорушень та порядок усунення від виконання службових обов’язків.
Питання конфлікту інтересів урегульовуються й підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема: 
Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" (пункти 99, 100, 122), затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, яким визначено порядок усунення військовослужбовців від виконання службових обов’язків або відсторонення від посади, а також встановлено заборону на призначення на посади у порядку службового сумісництва та проходження військової служби, пов’язаною з безпосередньою підпорядкованістю близькій особі;
Порядком проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 № 169, у якому зазначено, що до участі в конкурсі не допускаються особи, які будуть підпорядковані близьким особам;
Загальними правилами поведінки державного службовця, затвердженими наказом Національного агентства України з питань державної служби від 04.08.2010 № 214 (зі змінами), якими визначено засоби недопущення виникнення конфлікту інтересів та способи його врегулювання.
Крім того, заходи щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів передбачені в міжнародно-правових актах, зокрема:
Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти корупції від 31.10.2003;
Міжнародному кодексі поведінки державних посадових осіб, схваленому Генеральною Асамблеєю ООН від 23.07.1996;
Рекомендаціях Комітету міністрів Ради Європи щодо кодексів поведінки державних службовців від 11.05.2000.
ІII. Превентивні механізми та шляхи врегулювання конфлікту інтересів
Урегулювання конфлікту інтересів є важливою складовою запобігання і протидії корупції.
Ефективність цієї роботи забезпечується об’єднанням зусиль командирів і начальників усіх рівнів, уповноваженого підрозділу (осіб) з питань запобігання та виявлення корупції, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України і спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції (органів прокуратури, спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, спеціальних підрозділів по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України).
З метою посилення роботи щодо запобігання і врегулювання конфлікту інтересів у структурних підрозділах Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, органах військового управління, з’єднаннях, військових частинах, на підприємствах, установах і організаціях, які належать до сфери управління Міністерства оборони України, проводиться комплекс правових, організаційних та інформаційно-просвітницьких заходів, поєднаних із застосуванням інструментів відповідальності й традиційних правоохоронних методів. 
Превентивні механізми діяльності із попередження конфлікту інтересів ґрунтуються на принципі пріоритетності запобіжних заходів. 
В основу організаційної роботи щодо запобігання конфлікту інтересів покладено забезпечення виконання заходів, передбачених Планом заходів Міністерства оборони України та Збройних Сил України щодо мінімізації можливості виникнення конфлікту інтересів осіб, уповноважених на виконання функцій держави, та врегулювання конфлікту інтересів у разі його виникнення, затвердженого Міністром оборони України 13 грудня 2013 року.
Відповідно до зазначеного плану в структурних підрозділах Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, інших органах військового управління щороку:
— здійснюється планування діяльності й організація роботи щодо запобігання та виявлення конфлікту інтересів, внесення відповідних заходів до планів роботи з особовим складом на рік;
— уточнюються положення про структурні підрозділи Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління та посадові інструкції (функціональні обов’язки) персоналу щодо запобігання конфлікту інтересів;
— оновлюються переліки посад і списки державних службовців, військовослужбовців та інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, які працюють (проходять військову службу) у сферах, де існує високий ризик прояву корупції;
— проводяться заходи щодо контролю розстановки кадрів на посади з високим корупційним ризиком, звуження їх дискреційних повноважень та усунення конфлікту інтересів;
— забезпечується проведення спеціальної перевірки відомостей щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних з виконанням функцій держави, перевірка їх на наявність конфлікту інтересів, обов’язкове письмове ознайомлення із заборонами та обмеженнями щодо використання службового становища, сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, одержання подарунків (пожертв), роботи близьких осіб, а також про своєчасне врегулювання конфлікту інтересів;
— проводяться заняття та консультації з питань вивчення положень антикорупційного законодавства, у тому числі в частині попередження та врегулювання випадків можливого виникнення конфлікту інтересів;
— організовується індивідуально-профілактична робота з особами, якими в минулому були створені обставини конфлікту інтересів, та особами, які працюють (проходять військову службу) у сферах, де існує високий ризик прояву корупції.
Урегулювання конфлікту інтересів у разі його виникнення ґрунтується на принципах:
верховенства права;
законності;
невідворотності відповідальності за вчинення корупційних правопорушень;
забезпечення відновлення порушених прав та законних інтересів, відшкодування збитків і шкоди, завданих корупційними правопорушеннями.
Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» (стаття 14) визначено, що особи, зазначені в пункті 1 та підпунктах «а», «б» пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, зобов’язані:
1) уживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів;
2) повідомляти невідкладно безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів.
Ці положення носять загальний характер.
Дещо конкретизує питання попередження конфлікту інтересів стаття 15 Закону України «Про правила етичної поведінки», відповідно до якої особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:
1) незважаючи на особисті інтереси, вживають вичерпних заходів щодо недопущення конфлікту інтересів, а також не допускають вчинення дій чи бездіяльності, що можуть спричинити виникнення конфлікту інтересів або створити враження його наявності;
2) не можуть прямо чи опосередковано спонукати в будь-який спосіб підлеглих до прийняття рішень, вчиняти дії або бездіяльність на користь своїх особистих інтересів та/або інтересів третіх осіб.
Питання врегулювання конфлікту інтересів також висвітлюється в окремому розділі Загальних правил поведінки державного службовця, що затверджені наказом Головного управління державної служби України від 04.08.2010 № 214. Зазначений акт визначає такі основні правила щодо врегулювання конфлікту інтересів:
1) до призначення службовця на посаду — усунення обставин, що можуть призвести до виникнення конфлікту інтересів;
2) після призначення службовця на посаду — службовець повинен невідкладно письмово повідомити свого безпосереднього керівника про конфлікт інтересів та терміново вжити заходів щодо усунення таких обставин.
Крім того, службовець повинен невідкладно повідомити свого безпосереднього керівника, якщо йому стало відомо про наявність конфлікту інтересів у інших службовців. Службовець, який повідомив про конфлікт інтересів свого безпосереднього керівника і вважає, що вжиті заходи є недостатніми, може повідомити про це в письмовій формі керівника органу вищого рівня.
Аналогічні норми поведінки містяться у статутах Збройних Сил України, зокрема ст.ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 4, 5, 110 — 115 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Конфлікт інтересів може бути тимчасовим (разовим) або мати постійний (тривалий) характер. 
Конфлікт інтересів, який має тимчасовий (разовий) характер, може бути врегульованим:
1) особисто службовцем шляхом:
— усунення ним обставин виникнення конфлікту інтересів;
— письмового повідомлення безпосереднього керівника про виникнення конфлікту інтересів;
— відмови (самовідводу) від участі у прийнятті рішення колегіальним органом (комітетом, комісією, колегією, радою), якщо така неучасть не впливає на повноваження цього органу;
2) керівником, у випадку отримання ним інформації про наявність у підлеглого конфлікту інтересів, шляхом:
— проведення службового розслідування;
— прийняття рішення щодо особистого виконання керівником службового завдання;
— доручення виконання відповідного службового завдання іншій посадовій особі;
— заборони підлеглому брати участь у засіданні колегіального органу, на якому розглядаються питання, пов’язані зі змістом конфлікту інтересів;
— забезпечення контролю прийняття рішень службовцем під час засідання колегіального органу, у разі якщо його неучасть у прийнятті рішень призведе до втрати повноважень цим органом.
Доповіді та донесення про факти виникнення конфлікту інтересів, а також про результати проведених службових розслідувань і вжиті заходи щодо врегулювання конфлікту інтересів упродовж трьох робочих днів надаються командирами військових частин їх прямим начальникам за підпорядкованістю та надається інформація начальнику органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах, у зоні діяльності якого дислокована військова частина (керівники державних підприємств доповідають керівнику структурного підрозділу апарату Міністерства оборони України, на який покладено функціональне управління цим підприємством, а також інформують Департамент внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України і Головне управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України).
Конфлікт інтересів, який має постійний (тривалий) характер, може бути врегульований безпосереднім керівництвом шляхом:
1) позбавлення приватного інтересу, з приводу якого виник конфлікт інтересів;
2) усунення службовця від прийняття рішення (участі в прийнятті рішення) або вчинення дій в умовах конфлікту інтересів;
3) переведення службовця на іншу посаду або його звільнення із займаної посади;
4) забезпечення зовнішнього контролю за прийняттям особою рішення або вчинення дій в умовах конфлікту інтересів;
5) перерозподіл обов’язків між персоналом, ротація сфер та об’єктів відповідальності посадових осіб, забезпечення чіткої регламентації здійснення ними службових повноважень;
6) в інший спосіб, передбачений законодавством.
У разі наявності приватного інтересу, пов’язаного з майновими правами, службовець повинен самостійно позбутися приватного інтересу, з приводу якого виник конфлікт інтересів, шляхом відчуження корпоративних прав, майна або майнових прав, передачі їх у довірче управління майна або у будь-який інший спосіб.
Не може вважатися позбавленням приватного інтересу відчуження корпоративних прав, майна або майнових прав, передача їх у довірче управління, якщо такі дії здійснюються на користь близьких родичів державного службовця.
Позбавлення приватного інтересу має виключати будь-яку можливість його приховування або відновлення. Тому не можуть вважатися позбавленням приватного інтересу дії щодо розлучення з подружжям, а також заяви, у тому числі публічні, про розірвання особистих, дружніх чи інших стосунків з іншими особами.
Службовець має письмово повідомити про спосіб позбавлення приватного інтересу безпосереднього керівника й уповноважений підрозділ з питань запобігання та виявлення корупції (уповноважену особу).
Усунення службовця від прийняття рішення або участі в прийнятті рішення чи вчинення дій в умовах конфлікту інтересів використовується за умови можливості залучення до прийняття такого рішення або вчинення відповідних дій інших службовців. Цей захід здійснюється за рішенням керівника органу або відповідного структурного підрозділу, в якому працює службовець.
У разі виникнення конфлікту інтересів службовця, який входить до складу колегіального органу (органу місцевого самоврядування, комітету, комісії, колегії тощо), такий службовець не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом, якщо його неучасть не впливає на правомочність цього органу.
Однак мова йде лише про ті колегіальні органи, які вправі приймати рішення, що породжують певні правові наслідки для окремих осіб чи невизначеного кола осіб. Діяльність інших колегіальних органів, які носять консультативно-дорадчий характер і не мають безпосереднього впливу на прийняття правового рішення, у контексті наявності конфлікту інтересів не розглядаються.
У разі якщо неучасть службовця, у якого виник конфлікт інтересів та який входить до складу колегіального органу, у прийнятті рішень цим органом призведе до втрати правомочності цього органу, участь такого службовця у прийнятті рішень має здійснюватися під зовнішнім контролем.
Переведення службовця встановленим порядком на іншу посаду (ротація) відбувається у випадку коли конфлікт інтересів має постійний характер і не може бути вирішений шляхом усунення відповідного службовця від прийняття рішення або вчинення дій.
Переведення на рівнозначну посаду може здійснюватися за рішенням відповідного безпосереднього керівника, прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України.
Якщо переведення службовця на іншу посаду є неможливим і конфлікт інтересів не може бути врегульований в інший спосіб, то службовця призначають на нижчу посаду або звільняють із займаної ним посади.
Зазначені процедури переведення і звільнення здійснюються за рішенням органу чи посадової особи, які уповноважені приймати рішення про призначення службовців на посади. У цьому разі звільнення відбувається за участю тих органів і посадових осіб, які брали участь у його призначенні.
Зовнішній контроль за прийняттям особою рішення або вчинення дій в умовах конфлікту інтересів здійснюється за розпорядженням безпосереднього керівника або уповноваженого підрозділу з питань запобігання та виявлення корупції.
Зовнішній контроль запроваджується, якщо безпосереднім керівником або уповноваженим підрозділом з питань запобігання та виявлення корупції отримано інформацію від фізичних або юридичних осіб про наявність конфлікту інтересів у діяльності службовця.
На підставі отриманої інформації (в разі виявлення наявності конфлікту інтересів) безпосередній керівник або уповноважений орган виносить службовцю письмове попередження про неприпустимість порушення законодавчо встановленої процедури врегулювання такого конфлікту та в разі необхідності видає розпорядження про запровадження зовнішнього контролю.
Забезпечення зовнішнього контролю має такі форми:
— забезпечення системного нагляду за діяльністю підлеглого;
— планова або позапланова перевірка безпосереднім керівником (уповноваженою особою) змісту рішень чи проектів рішень, що приймаються або розробляються службовцем або відповідним колегіальним органом з питань, пов’язаних з предметом конфлікту інтересів;
— розгляд справ та прийняття рішень службовцем у присутності безпосереднього керівника (уповноваженої особи);
— участь керівника (уповноваженої особи) в роботі колегіального органу в статусі спостерігача без права голосу.
При цьому вимоги до службовця стосовно прийняття рішень та/або вчинення дій стосовно предмета конфлікту інтересів можуть включати:
— зобов’язання службовця надавати безпосередньому керівнику (уповноваженій особі) для попереднього ознайомлення проекти нормативно-правових актів та правових актів індивідуального характеру, які стосуються предмета конфлікту інтересів;
— зобов’язання службовця здійснювати розгляд справ або приймати рішення щодо предмета конфлікту інтересів у присутності безпосереднього керівника (уповноваженої особи);
— заборону службовцю брати участь у прийнятті рішень щодо предмета конфлікту інтересів під час роботи у складі колегіального органу.
Приймаючи рішення про здійснення зовнішнього контролю, безпосередній керівник або уповноважений орган зазначає форму зовнішнього контролю, термін дії розпорядження та вимоги до державного службовця щодо прийняття рішень та/або вчинення дій стосовно предмета конфлікту інтересів.
Розпорядження про запровадження зовнішнього контролю надсилається службовцю, його безпосередньому керівнику (відповідній уповноваженій особі) не пізніше наступного робочого дня з моменту його видання.
Якщо конфлікт інтересів виникає у зв’язку з діяльністю службовця у складі колегіального органу, рішення про запровадження зовнішнього контролю надсилається колегіальному органу.
Такі заходи мають проводитися оперативно. Не можна допустити зволікання із проведенням зовнішнього контролю, адже це може перешкодити своєчасності забезпечення конституційних прав громадян, а також породити у них підозру в недобросовісності та упередженості з боку посадової особи чи іншого службовця відповідного органу державної влади.
У разі якщо відповідна особа не вжила заходів по врегулюванню конфлікту інтересів і прийняла рішення або вчинила певні дії, це є підставою для скасування або оскарження такого рішення, а також вчинених ним дій або бездіяльності. Скасування рішення, прийнятого в умовах конфлікту інтересів, яке стало підставою для вчинення правочину, є підставою для визнання такого правочину судом недійсним.
Що стосується інших правочин, вчинених в умовах конфлікту інтересів, вони можуть бути визнані недійсними.
Усі способи врегулювання конфлікту інтересів мають забезпечити своєчасність реагування на порушення законодавства і запобігти прийняттю рішень чи вчинення дій в умовах існування конфлікту інтересів. 
ІІІ. Відповідальність
Згідно з частиною першою статті 21 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» за вчинення корупційних правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 4 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності в установленому законом порядку.
Кримінальна відповідальність за порушення вимог чинного законодавства щодо конфлікту інтересів не встановлена.
Адміністративну відповідальність встановлено за один вид адміністративного правопорушення. Відповідно до статті 172-7. Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення вимог щодо повідомлення про конфлікт інтересів»: неповідомлення особою безпосереднього керівника у випадках, передбачених законом, про наявність конфлікту інтересів тягне за собою накладення штрафу від десяти до ста п’ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Утім інші порушення вимог чинного законодавства щодо конфлікту інтересів становлять порушення службової дисципліни, за їх вчинення може бути застосоване дисциплінарне стягнення в порядку, передбаченому законодавством.
Законодавство допускає можливість притягнення за одне і теж саме діяння водночас до адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності як таких, що не мають однакової правової природи, схожих форм реалізації та правових наслідків (ст. 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України).
Дисциплінарна відповідальність встановлена за порушення обов’язку вживати заходи щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів (п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»).
До працівника Збройних Сил України згідно зі ст. 147 Кодексу законів про працю за порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне з таких дисциплінарних стягнень як догана або звільнення.
До державного службовця відповідно до статті 14 Закону України «Про державну службу», крім догани або звільнення, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу як попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року присвоєння чергового рангу або призначення на вищу посаду.
Державні службовці, до яких застосовано попередження про неповну службову відповідність, за рішенням керівника можуть бути позбавлені премії, грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов’язків, виключені з кадрового резерву на заміщення вищої посади, не атестовані під час проведення атестації або атестовані з певними умовами.
Дисциплінарні стягнення на державного службовця накладаються за невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов’язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, у якому він працює.
До військової посадової особи, винної в порушенні вимог щодо недопущення виникнення конфлікту інтересів, застосовуються дисциплінарні стягнення, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України в порядку, передбаченому зазначеним нормативно-правовим актом.
Згідно із частиною другою статті 21 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» відомості про осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, у триденний строк з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили, притягнення до цивільно-правової відповідальності, накладення дисциплінарного стягнення заносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, що формується та ведеться Міністерством юстиції України.