23.10.2018

Що треба знати про сибірку

Сибірка – гостре інфекційне захворювання усіх сільськогосподарських домашніх та диких тварин, що характеризується септицемією, інтоксикацією організму, серозно – геморагічним запаленням підшкірної та субсерозної сполучної тканини і внутрішніх органів, утворенням набряків та карбункулів. Хворіє на сибірку і людина. Збудник сибірки - це паличка, яка понад 100 років може зберігатися в навколишньому середовищі ( в ґрунті).

Головний механізм передачіконтактний. Відбувається потрапляння збудника через пошкоджену (навіть й мікротравмами) шкіру або слизові оболонки при догляді за хворими тваринами, кров та виділення яких містять багато збудників, при білуванні туш, подальшій обробці м'яса, при роботі з забрудненою тваринною сировиною (хутро, шкіра).

Інкубаційний період сибірки — від кількох годин до 2 тижнів, в середньому 2-3 дні. Хворий сибіркою терміново госпіталізують в окрему палату, забезпечується індивідуальним посудом і предметами догляду. При шкірній формі бактерії проникають через дефекти шкіри.

Спочатку утворюється червона пляма, потім вона стає червонувато-синього відтінку. Вона безболісна, нагадує укус комахи, дуже швидко протягом 2-3 годин перетворюється на папулу мідно-червоного забарвлення інколи з багровим відливом. З'являється і наростає шкірне свербіння.

У тварин захворіння проходить тяжко та закінчується як правило загибеллю. Розрізняють септичну, карбункульозну, кишкову, легеневу та ангінозну форму хвороби. Відмічається підвищення температури тіла, прискоренням пульсу та дихання,ціанозом слизових оболонок носа й рота, пригніченням, спрагою, занепокоєнням, судомними скороченнями окремих м’язів, Тварина лежить відмовляється від корму. У великої рогатої худоби припиняється жуйка і лактація, кишечник вздутий, спостерігаються проноси або запори, випорожнення з домішками крові, сеча кров’яниста. Хвора тварина зі слизом, піною, випорожненнями виділяє в навколишнє середовище збудника. Небезпечними осередками сибірки є старі захоронення загиблих від сибірки тварин, звідки спори можуть виноситись на поверхню ґрунту під час паводків, сильних дощів та меліоративних робіт.

Профілактикасибіркискладається з системи ветеринарно-санітарних і медико-санітарних заходів. Своєчасне виявлення, ізоляція хворих тварин, встановлення карантину, контроль за знешкодженням трупів тварин, правильне утримання скотомогильників, поточна і заключна дезінфекція.

Профілактичні щеплення проти сибірки проводять великої рогатої худобі, дрібної рогатої худобі (кози, вівці), коням у плановому порядку та з урахуванням епізоотичної ситуації. Щеплення проводять одноразово підшкірно.

Велике значення має контроль за виконанням ветеринарно-санітарних правил при заготівлі, обробці, зберіганні та транспортуванні сировини.

Особам, що стикалися з хворими на сибірку тваринами, сировиною і продуктами, а також доглядають за хворими, з профілактичною метою вводять глобулін проти сибірської виразки.

Для вакцинації людини застосовують живу вакцину СТІ. Вона відрізняється високою ефективністю і нешкідливістю.

 

Нагадаємо, п'ятеро людей госпіталізували в Саратському районі Одеської області з діагнозом сибірська виразка. 

 

Ананьївське районне управління

Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області