20.02.2020

Небесна сотня. Герої не вмирають…

Свистіли кулі підло, нагло,
і падав юний цвіт в крові,
лиш шепотіли губи спрагло:
“Хай вам співають солов’ї !..”

З нагоди шостої річниці вшанування Героїв Небесної Сотні 20 лютого біля Меморіалу Героїв, що в м.Ананьєві відбулось зібрання «Герої не вмирають».
Звертаючись до присутніх голова районної державної адміністрації Максим Бритков зазначив: «Минає шість років від трагічних подій 18 – 20 лютого – найстрашніших днів Майдану. Моторошно згадувати ті події, та вони назавжди закарбувалися в нашій пам’яті. Тіла, вкриті державним прапором. Центр Києва потопав у кривавих ріках.
У ті дні було вбито 106 чоловік, більше 1000 поранено – це страшна офіційна статистика. Неофіційна – ще жахливіша, досі десятки людей вважаються зниклими безвісти.
Сьогодні і у майбутньому ми не маємо права це забути. Не маємо права втратити шанс, який, ціною свого життя, вибороли для нас Герої Небесної Сотні !».
Присутні вшанували хвилиною мовчання пам’ять про загиблих героїв.
Голова районної ради Микола Балан зазначив: «Ми змінилися самі і змінили країну. І нехай там, на небі, вони усміхнуться разом з нами. Небесна сотня і відважні українські воїни померли не лише за Україну. Вони поклали голови за те, щоб ми посіли гідне місце в родині світових народів. Ми повинні зберегти пам’ять про усіх цих героїв та продовжувати будувати сильну, економічно розвинену державу».
Ананьївський міський голова Павло Маковецький , звернувшись до присутніх закликав усіх присвятити себе творенню демократії, бути щирими українцями-патріотами, пам'ятати свою історію та будувати мирне майбутнє.
Своїми спогадами про ті події поділився учасник тих страшних подій отаман Ананьївської козацької паланки Чорноморського козацького війська ВГО «Українське козацтво» Олександр Плотянський.
Як шану загиблим Героям до Меморіалу та до пам’ятника Тарасу Шевченку лягли квіти.
«Герої не вмирають!». Саме цими словами Україна проводжала в останню путь своїх синів та дочок. Тих, хто загинув за свою країну, за свій народ. Тих, для кого «справедливість», «гідність», «свобода», «Україна» були не просто словами, а сенсом їх життя. На Майдані пліч-о-пліч стали українці і євреї, росіяни та вірмени, грузини і білоруси. Їх об’єднала українська земля та бажання жити у вільній країні.
Спочатку вони вимагали право вибору. Потім їм довелось вимагати права жити. І хоч кулі снайперів – це вагомий аргумент, але ні кулі, ні гранати, ні нелюдська жорстокість не змогли перемогти цих людей. Вони гинули, та не здавались…
Так на Майдані з’явилась ще одна сотня – Небесна. Для України це найголовніша, найвпливовіша сотня. Кожен із них заплатив за свої переконання найвищу ціну – життя. І для нас є святим обов’язком гідно вшанувати Героїв. Щоб ми пам’ятали – хто і за що загинув. Щоб ми їх не зрадили.
Пам'ять про них – це щоденний виклик сучасникам. Щоб жили, творили, росли над собою і берегли свободу, отриману страшною ціною.
Небесній Сотні
Шана й молитви,
За чисті душі,
Що злетіли в небо.